– Ось це – українська земля, – гордо і піднесено показує величезний шмат поля у десять гектарів Д. Куцій. – Саме заради неї я воював на сході, щоби мої діти, онуки і правнуки жили у рідному краю та спілкувалися солов’їною мовою.

Пан Дмитро – один з тих, хто у 2014 році свідомо й без жодних вагань пішов добровольцем у батальйон Кульчицького і два роки боронив Батьківщину від непроханих «гостей». У березні цьогоріч він повернувся додому, на рідну Дрогобиччину. Аби не впасти у депресію, він завчасу зрозумів: настав час з головою пірнути у роботу. Уже за кілька днів Д. Куцій звернувся до спеціалістів міськрайонного центру зайнятості. До збройного протистояння трудився інженером в одній із приватних фірм, але після жахіть війнивирішив кардинально змінити вид діяльності.

– Тим, хто брав участь в АТО, а тепер сидить вдома без діла, треба проявляти ініціативу, шукати те, до чого лежить душа і тягнуться руки, а тоді братися за власну справу, – радить колишній військовик своїм побратимам.

Отримавши низку соціальних послуг у держустанові, відвідавши різноманітні інформаційні заходи, пан Дмитро скористався одноразовою виплатою допомоги з безробіття на започаткування бізнесу та отримав стартовий капітал у розмірі 22 тисяч гривень. Його підприємницька ідея – вирощувати малину. Каже, що вже домовився з кількома кооперативами про перші кущі, які цієї ж осені висадить на своїй ділянці. Місцеві господарники, котрі також займаються ягідництвом, пообіцяли допомогти з реалізацією продукції.

Удома у молодого ґазди – чимало різноманітної техніки, тому з обробітком угідь і збором урожаю не буде жодних проблем. «Я народився і виріс у селі, тому хочу і надалі чесно працювати на землі», – підсумовує Дмитро Васильович. Надалі він планує продовжити тісну співпрацю з МРЦЗ, адже невдовзі потребуватиме кваліфікованих працівників. А нині вкладає у своє «дітище» душу та працю, сподіваючись, що ще його онуки та правнуки будуть ласувати солодкою ягодою.