48-річний житель м. Ніжин Василь Семиряко змолоду захоплювався музикою. Ще парубком він отримав диплом керівника ансамблю народних інструментів у Ніжинському культурно-просвітницькому училищі. Більшість трудового життя присвятив шкільним клубам в якості музиканта та організатора культурних заходів.  Сьогодні пан Семиряко виготовляє розетки, вимикачі та інші вироби загального споживання на Ніжинському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих.

Коли музиканту поставили діагноз «спадкова прогресуюча короткозорість», йому було 38. Сьогодні глава родини з трьома дітьми має ІІ групу інвалідності і без окулярів майже не бачить.

«Через проблеми із зором я майже втратив змогу працювати за основною освітою, - поділився пан Василь. - Саме тоді стала у нагоді моя перша кваліфікація слюсаря механоскладальних робіт. Я звернувся до Ніжинського міськрайонного центру зайнятості місяць тому і став на облік. Зі мною працював дуже тактовний і освічений спеціаліст, який опікується працевлаштуванням людей з інвалідністю пані Галина Міляшевська. В результаті 18 серпня став моїм першим робочим днем на Ніжинському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих».

Тепер дружина і троє синів Василя Семеряки вже не так хвилюються за свого чоловіка та батька, який, не зважаючи на вади зору, має можливість себе професійно реалізувати.

До речі, посада окремого фахівця з працевлаштування людей з інвалідністю з’явилася в Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості та ще у 6 центрах зайнятості м. Києва, Чернігівської та Київської областей не так давно, у березні. Тоді Проект Програми розвитку ООН, Міжнародної організації праці та Державного центру зайнятості «Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості» впровадив у центрах зайнятості ряд нововведень, серед яких поява окремої штатної одиниці центру зайнятості, яка веде особову справу кожного кандидата на працевлаштування, який має інвалідність. Фахівець детально вивчає кваліфікації, професійний досвід та особливості стану здоров’я шукача роботи та підбирає роботодавця, який потребує працівника з відповідними кваліфікаціями і здатний забезпечити умови праці, що не погіршать стан здоров’я такого підлеглого.

«На цьому підприємстві з 75-річною історією ми маємо необхідні тифлозасоби, або засоби для полегшення роботи незрячих людей, такі, як шрифт Брайля, водночас розробляємо нові: трафарети для складання електровиробів,  станки, розроблені під конкретну людину з урахуванням її можливостей виконання певних операцій, приміром,  пристосували робоче місце спеціально для незрячого працівника, який має одну руку», - розповідає  директор УВП УТОС Віктор Григорович Коваленко.

Його новий підлеглий Василь Семиряко каже: «Працювати на цьому підприємстві мені психологічно комфортно. Якщо я кажу керівнику, що через вади зору не можу виконувати ту чи іншу роботу, він дає мені більш доступне завдання. Якби мене влаштували на звичайний завод, мене б там, може, і не зрозуміли так, як тут».

Під «звичайним» пан Василь має на увазі виробниче підприємство, що не є спеціалізованим для людей з інвалідністю. Зокрема, в Ніжині промисловий сектор представлений науково-виробничим комплексом «Прогрес», ВАТ «Ніжинський механічний завод», ВАТ «Ніжинський завод «Сільмаш» тощо. В країнах Європейського співтовариства, до стандартів життя яких прагне українське суспільство, люди з інвалідністю не працюють на спеціалізованих підприємствах. Натомість, вони наскільки інтегровані до суспільного і професійного життя країн, що працюють на звичайних підприємствах, таких як щойно згадані промислові виробництва Ніжина, майже на рівні з громадянами, які не мають вад. Це відбувається в першу чергу тому, що роботодавці в більш розвинених країнах позбавилися стереотипних уявлень про людей з інвалідністю як таких, що не здатні кваліфіковано працювати і приносити користь підприємству або організації. Вони визнали, що люди з інвалідністю є величезним нереалізованим трудовим ресурсом. І в країнах, що створили суспільство рівних можливостей, роботодавці мають в особах цих людей найсумлінніших працівників. Вони є унікальною групою населення для працедавців, адже максимально віддаються виконанню своїх обов’язків, тому що часто саме праця дає  їм сенс існування.

«Ці люди нерідко є більш корисними для роботодавця, бо вони цінують кожну мить цього життя, і хочуть бути не тільки такими працівниками, як люди, які не мають інвалідності, а навіть кращими», - вважає  директор УВП УТОС Віктор Григорович Коваленко.

Працевлаштовуючи слюсарів, токарів, монтерів та інших робітників, серед яких люди ІІІ, ІІ, і навіть І групи інвалідності, Віктор Григорович Коваленко не розраховує на величезні прибутки, та він впевнений, що робить правильну справу.

«Люди з інвалідністю, на мою думку, є переважно відмінними виконавцями роботи, старанними та уважними, хоча їхні вади, на жаль, деколи затримують темпи здійснення роботи, але якість виробів завжди бездоганна. Я вірю в це підприємство, тому впродовж наступних двох років ми плануємо збільшити обсяги виробництва конкурентоспроможних на ринку товарів за рахунок впровадження нових видів продукції - електротехнічних виробів та побутових засобів, і модернізації існуючих – розеток, вимикачів, прищепок та нитковтягувачів», - розповів пан Коваленко.

Трудовим ресурсом Ніжинське УВП УТОС забезпечене сповна, адже на роботу там приймають не тільки інвалідів по зору, а й таких, хто має вади слуху,  опорно-рухового апарату тощо.

«Основна проблема підприємства – відсутність в достатньому обсязі оборотних коштів, - говорить пан Коваленко, - порівняно дешеві товари з Китаю, Туреччини, Польщі поки що виграють в конкурентній боротьбі з аналогічною продукцією, виготовленою незрячими людьми та особами з іншими вадами.

За Радянських часів конкуренції на ринку не було, до того ж підприємства типу Ніжинського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих були звільнені майже від усіх податків. Сьогодні в них також є пільги, але вони вже не такі значні. Так, підприємства перебувають на загальній системі оподаткування і при цьому вони звільнені від сплати ПДВ та мають пільги зі сплати внесків до Пенсійного фонду.

Не зважаючи на нелегкі для Ніжинського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих часи,  47 працівників спеціалізованого закладу, що мають інвалідність, забезпечені роботою на роки вперед.

Водночас, процес інтеграції людей з інвалідністю до відкритого ринку праці набирає обертів. Протягом березня-серпня цього року, з часу впровадження Проектом Програми розвитку ООН, Міжнародної організації праці та Державного центру зайнятості «Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості»  нововведень у Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості, на підприємства міста працевлаштували 25 працівників з інвалідністю І, ІІ та ІІІ груп.